Совет адвоката — неоправданно долгое рассмотрение заявления о виде на жительство в Польше
Ниже мы с удовольствием цитируем практически пошаговую инструкцию действий при затянувшемся рассмотрении Вашего заявления на вид на жительство в Польше от одного из польских адвокатов-друзей эмигрантов.
БОРОТЬБА З БЕЗДІЯЛЬНІСТЮ ВОЄВОДИ В СУДІ
Востаннє я помітив значне зростання кількості казочок, які гуляють Інтернетом про людей, що виграли щось у суді. Мене це не дивує, бо чиновники з адміністрацій воєводи вже цілком застрягли в стосах папок з заявами іноземців (зокрема українців) і заявники чекають по два роки на картку на перебування. Колись винними були частково самі заявники, які подавали замало документів, чиновники по кілька разів їх просили щось дослати, доповнити, але цьому теж настав край, бо явище «залишення заяви без розгляду» поширилося несподівано і блискавично на всю Польщу.
З’явився новий клопіт. Колись на навчальних семінарах я казав, щоб не зловживати поквапленнями, бо це мов атомна бомба. Тепер вони теж не діють. І мене не цікавить, чи службовці знахабніли, чи не дають собі ради. Настав час боротьби в суді, тобто цього, що українці люблять найкраще ? Тяганина в судах.
Іноземець, якого справу розглядають задовго, має право звернутися до суду. Але спершу трішки теорії. У Польщі діють дві системи судочинства. Sądy powszechne (цивільне, кримінальне, господарське, сімейне судочинство) і sądy administracyjne (адміністративне судочинство). Як в Україні.
Найчастіше мене питають, на яку компенсацію можна розраховувати, якщо справа дуже довго тягнеться. Одна з основних засад правознавства в Європі передбачає, що «відшкодування збитків», для людини, якої суб’єктивне право було порушено і вона зазнала реальних фінансових втрат має компенсаційний характер. Одним словом, якщо ти втратив з вини будь-кого 1000 злотих, то порушник має тобі заплатити 1000 злотих і не більше. Немає в таких випадках пень, штрафів. Законодавство передбачає лише один виняток, але про нього — пізніше. Наближаємось до суті. Чи український громадянин, якого справа (заява за дозвіл на перебування) дуже довго розглядається, може розрахувати в суді на відшкодування збитків? Може, але йому спершу треба доказати існування свого суб’єктивного права і доказати збитки. А це не просто.
Суб’єктивне право. Лише людина, що доведе існування свого суб’єктнивного права, може щось виграти в суді. Бо інколи людині мабуть лише здається, що вона має суб’єктивне право. А чого здається? Бо існують ще права об’єктивні.
Об’єктивні права то права загальні, а суб’єктивне право, то право конкретного індивіда. Приклади?
Кожна людина має (об’єктивне) право отримати позику в банку. Правда? Так. Хоча за певних умов. Ідеш до банку, кажеш, що хочеш позику, пишеш заяву, банк перевіряє твою фінансову спроможність вернути кошти і відмовляє. Таким чином твоє об’єктивне право отримати позику залишилося об’єктивним. Підеш до суду? Можеш … Але це безглуздо. А тепер інакше. Банк перевірив твою чудову фінансову спроможність, запропонував корисні умови, підписав договір і … коштів таки не переказав. Підеш до суду? Іди, маєш право. Ти ж підписав договір, набув суб’єктивне право. І тепер ти маєш право не тільки подати на банк до суду, аби він переказав ті кошти на твій банківський рахунок, маєш ще право на відшкодування всіх збитків, які виникли внаслідок того, що ти розраховував (слушно та обґрунтовано) на ті гроші, але вони не надійшли. Наприклад мав укласти ті кошти в прибуткове виробництво і не заробив з вини банку.
Чи українець має право на роботу в Польщі? Отож, не має. Громадянин України не має ані об’єктивного, ані суб’єктивного права на роботу в Польщі. Просто він не має права, яке могло би згодом стати підґрунттям для успішної справи в суді. Хоча за певних умов … Далі буде.
То польський (підприємець) роботодавець має право працевлаштовувати іноземця. І якщо польських роботодавець задовго чекає на дозвіл типу А, то може розмірковувати, чи не втрачає через це коштів і чи подати до суду на воєводу. Українці часто кажуть, що вони втрачають кошти під час очікування на дозвіл на перебування у зв’язку з роботою, бо не можуть працювати. Але ж можуть! На основі дозволу типу А. Утрачають кошти, бо під час процесуального перебування не можуть їздити у відрядження до ЄС? Можуть. Тільки мусять собі зробити візу. Але треба їхати наприклад зі Щецина до Харкова, це витрати. Чи іноземець може розраховувати, що суд йому відшкодує? Не думаю. Для пересування має бути або безвізова квота, або віза, або картка. Процесуальне перебування то не суб’єктивне право іноземця на перебування в Польщі. То виняток з правила, що людей без легальної підстави (віза, картка, безвізова квота) депортують. Уявімо собі проте іншу ситуацію. Український громадянин отримав уже дозвіл на перебування, але воєвода затягує з друком картки. Підприємець (чи працівник) далі не може їздити у відрядження до Німеччини, бо щойно закінчилася попередня віза. Тому їде до Харкова зі Щецина зробити візу. Чи може подати на воєводу до суду, аби той вернув йому кошти поїздки до Харкова? У такому випадку я би вже пробував, зокрема коли заявник боровся з бездіяльністю (далі буде).
Сторона адміністративного провадження (заявник) має право вимагати, аби його заява була розглянута невідкладно, проте не довше ніж 30 днів, складні справи — не довше 60 днів. Особливі положення можуть цей термін додатково подовжити. І власне закон про іноземців дає право подовжити термін ще на максимально 60 днів. Заявник, якого заява не має формальних недоліків і який додав до заяви всі необхідні документи, має тоді право очікувати, що рішення отримає впродовж 4 місяців. І ані дня довше. І тепер доходимо до суті, вже в пунктах, як має діяти заявник, якщо не отримав рішення протяглм 4 місяців а його заява не має формальних недоліків.
Крок 1
Пересвідчуємося, що наша заява не має формальних недоліків і всі необхідні документи були додані до заяви. Я торочу, але це дуже важливо для боротьби з бездіяльністю. Якщо у відповідь на наші дії орган почне щось вимагати (часто це вигадки в законі не передбачені), то щоразу ми маємо вирішувати, чи це вигадка і чи це зриває бездіяльність органу. Не назвемо воєводу бездіяльним, коли він очікує на наші дії, на щастя зазвичай вони дають дуже короткий термін.
Крок 2
Якщо ми впевнені, що можемо перти на зіткнення з чиновниками і дійсно хочемо боротися з бездіяльністю і ми впевнені, що воєвода отримав усі необхідні документи, пишемо покваплення. Я знаю, що воно дедалі частіше нічого не дає, але це формальна вимога для суду. Заявник має спершу вичерпати всі можливості, яке дає адміністративне провадження. Без покваплення суд відмовить у розгляді скарги. Воєвода має тиждень, аби передати справу до вищої інстанції, вища інстанція має тиждень, аби відреагувати. Тобто після двох тижнів бездіяльності ми маємо вже право звернутися до суду. Але даймо їм ще два тижні на литсування тощо. Якщо після місяця не буде жодної реакції (реальної реації, тобто або рішення, або обґрунтованої вимоги доповнити заяву, необґрунтовані вимоги виконуємо, для святого спокою, але вони не зупиняють наших подальших дій), переходимо до наступного кроку.
Крок 3
Подаємо скаргу на бездіяльність органу до воєводського адміністративного суду (на великопольського воєводу в Познані, на нижньосілезького у Вроцлаві, на мазовецького у Варшаві, на поморського в Ґданську, на малопольського в Кракові тощо). Скаргу адресуємо на суд, але відправляємо до воєводи. У скарзі описуємо ситуацію і додаємо доказ оплати 100 злотих. Влєвода зобов’язаний передати скаргу впродовж 30 днів, протягом цього терміну він теж може задовольнити нашу скаргу, але мусить її таки передати. Якщо цього не зробить, пишемо прямо до суду скаргу на непередання скарги, платимо знову 100 злотих і прохаємо оштрафувати воєводу. Щоразу, коли суд задовольняє нашу скаргу, судовий збір воєвода зобов’язаний повернути. Додатково в скарзі пишемо ще такі клопотання:
1) аби суд розглянув справу в спрощеному режимі (так буде швидше),
2) аби суд наказав вернути судовий збір,
3) аби суд виявив і ствердив разючу бездіяльність,
4) аби суд наказав видати рішення впродовж 2 тижнів від дня, в якому рішення суду набере законної сили,
5) аби суд ствердив, що заявник має право отримати дозвіл на перебування,
6) аби суд оштрафував воєводу відповідною сумою,
7) аби суд наказав заплатити заявнику відповідну грошову суму.
Який може бути штраф і як розуміти відповідну грошову суму? Закон містить легальне визначення максимального розміру штрафу, це десятикратність середньої польської зарплати, приблизно штраф може складати максимально 45.000 злотих. Грошова сума, яку суд може наказати заплатити заявнику — це половина, тобто максимально 22.500 злотих.
Суд видає рішення заочно, відправляє його до воєводи (і до заявника) і якщо воєвода не оскаржить його до Верховного адміністративного суду, рішення набере законної сили впродовж 30 днів. Якщо в рішенні буде наказ видати рішення впродовж 30 днів, то чекаємо 30 днів. Якщо рівно 30 дня (або іншого, якщо рішення буде іншим) не буде рішення, чекаємо ще тиждень (на листування) і переходимо до наступного кроку.
Якщо з рішення випливає, що воєвода має нам заплатити гроші, а він цього не робить, звертаємося до суду, аби він дав замітку, що рішення набрало законну силу (10 злотих), з таким рішенням звертаємося до районного суду, аби він дав замітку (50 злотих) і перетворив рішення на виконавчий лист, з яким звертаємося до судового виконався.
Крок 4
Відправляємо попередження до воєводи. Нагадуємо про рішення суду, нагадуємо, що не було жодної реакції. Даємо їм тиждень на видання рішення. Після двох тижнів (даємо їм тиждень на листування) звертаємося знову до суду. Попередження є формальною вимогою наступної скарги.
Крок 5
Звертаємося зі скаргою до суду (сто злотих), в якій пишемо такі клопотання:
1) аби суд розглянув справу в спрощеному режимі (так буде швидше),
2) аби суд наказав вернути судовий збір,
3) аби суд виявив і ствердив разючу бездіяльність,
4) аби суд знову оштрафував воєводу відповідною сумою,
5) аби суд знову наказав заплатити заявнику ще раз відповідну грошову суму.
У скарзі пишемо про наші збитки, якщо вони виникли. Невиконання рішення воєводою дає заявнику суб’єктивне право вимагати відшкодування збитків. Якщо вони виникли, звертаємося до воєводи з вимогою їх компенсувати, якщо він цього не зробить (протягом 3 місяців), маємо право звернутися з позовною заявою до цивільного суду.
Більше кроків законодавство не передбачає. Якщо після 4 місяців почнемо ті всі дії, то вони триватимуть 4, 5 місяців. Але надіймося, що на першій скарзі справа завершиться.
До бою!
Источник: FB группа «Безкоштовні юридичні консультації для українців»